1. Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх:
2. глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.
3. Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.
4. Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.
5. Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,
6. і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах,
7. і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.
8. Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.
9. І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.
10. І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.
11. Більший же між вами нехай буде вам слугою.
12. Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.
13. Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.
14. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.
15. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.
16. Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий!
17. Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?
18. І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий.
19. Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар?
20. Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї.
21. І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.
22. І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.
23. Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.
24. Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.
25. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.
26. Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.
27. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.
28. Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.
29. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,
30. і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.
31. Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.
32. І ви доповнюйте міру батьків ваших.
33. Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного?
34. Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:
35. щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.
36. Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.
37. Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!
38. Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.
39. Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy