Home / Ukrainian / Ukrainian Bible / Web / Псалмів

 

Псалмів, Chapter 78

  
1. Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
  
2. нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
  
3. Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
  
4. того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
  
5. Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
  
6. щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
  
7. і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
  
8. і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
  
9. Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
  
10. вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
  
11. і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
  
12. Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
  
13. Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
  
14. і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
  
15. на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
  
16. Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
  
17. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
  
18. і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
  
19. і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
  
20. Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
  
21. Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
  
22. бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
  
23. А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
  
24. і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
  
25. Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
  
26. Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
  
27. і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
  
28. і спустив його серед табору його, коло наметів його.
  
29. і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
  
30. Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
  
31. а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив.
  
32. Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
  
33. і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
  
34. Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
  
35. і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
  
36. і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
  
37. бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті.
  
38. Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
  
39. і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
  
40. Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
  
41. і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
  
42. вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
  
43. як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
  
44. і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили.
  
45. Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
  
46. А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
  
47. Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
  
48. і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
  
49. Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
  
50. Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
  
51. і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
  
52. і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
  
53. і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
  
54. і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
  
55. і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
  
56. Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
  
57. і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
  
58. і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
  
59. Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
  
60. і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
  
61. і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога.
  
62. і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
  
63. його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
  
64. його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
  
65. Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
  
66. і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
  
67. Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
  
68. а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
  
69. і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
  
70. і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
  
71. від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
  
72. і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!