1. Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
2. Я сплю, моє ж серце чуває. Ось голос мого коханого! Стукає. Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!
3. Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?
4. Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!
5. Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців.
6. Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов! Душі не ставало в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла. Я гукала його, та він не відізвався до мене.
7. Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани. Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
8. Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
9. Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
10. Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших.
11. Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон.
12. Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
13. Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
14. Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
15. Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
16. Уста його солодощі, і він увесь пожадання. Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!