2 Солунян, Chapter 2

1. Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,    2. Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасенне;    3. коли покушали, що благий Господь.    4. Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,    5. і самі, яко живе камінне, будуйте дім духовний, сьвященьство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.    6. Тим то й стоїть в писанню: "Ось, владу в Сионї угольний, камінь, ви. браний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."    7. Оце як вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";    8. і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.    9. Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;    10. ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.    11. Любі, молю, як чужосторонцїв ї прохожих, ухилятись від тілесного хотїння, котре воює проти душі,    12. і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходіїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.    13. Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,    14. чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям.    15. Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,    16. яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.    17. Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.    18. Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.    19. Се бо угодно перед Богом, кола хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.    20. Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.    21. На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;    22. котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;    23. котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;    24. котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".    25. Були бо ви, як вївцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.