2 Солунян, Chapter 5

1. Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:    2. пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця;    3. анї пануйте над народом, а взором будьте стада;    4. і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.    5. Саме так, молодші, коріть ся старшим; усі ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."    6. Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;    7. всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.    8. Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;    9. проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.    10. Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте. Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушне).    11. Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.    12. Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.    13. Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.    14. Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христі Ісусї. Амінь.