Дії, Chapter 4

1. Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,    2. сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.    3. І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.    4. Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.    5. І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,    6. та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,    7. і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?    8. Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!    9. коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,    10. то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.    11. Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;    12. і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.    13. Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,    14. і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.    15. Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,    16. говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.    17. Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.    18. І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.    19. Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.    20. Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.    21. Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.    22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.    23. Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.    24. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;    25. котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?    26. Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.    27. Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,    28. зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.    29. І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,    30. і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.    31. А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.    32. Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.    33. І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.    34. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,    35. та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.    36. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,    37. мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.