1 Івана, Chapter 2

1. Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.    2. А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.    3. Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.    4. А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,    5. ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас    6. Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.    7. Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:    8. (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)    9. і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;    10. тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.    11. Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.    12. Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.    13. Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.    14. Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?    15. Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;    16. та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.    17. Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!    18. Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.    19. Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.    20. Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.    21. Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.