1 Івана, Chapter 4

1. Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,    2. а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.    3. Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.    4. Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,    5. щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.    6. А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!    7. Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.    8. Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.    9. Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?    10. Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.    11. Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.    12. Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.    13. Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.    14. І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.    15. Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.    16. То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?    17. Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.    18. Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.    19. Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,    20. хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас.    21. Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?    22. Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.    23. Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.    24. Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.    25. Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.    26. А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.    27. Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.    28. Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.    29. Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.    30. Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.    31. Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.