Івана, Chapter 20

1. Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.    2. Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.    3. Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.    4. Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.    5. І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.    6. Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,    7. а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.    8. Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.    9. Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.    10. Пійптли ж тодї ученики знов до себе.    11. Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,    12. і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.    13. І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.    14. І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.    15. Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.    16. Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.    17. Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.    18. Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.    19. Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.    20. І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.    21. Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.    22. І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.    23. Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.    24. Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.    25. Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.    26. А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.    27. Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.    28. І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.    29. Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.    30. Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.    31. Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.