1. І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2. і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3. Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4. Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5. Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6. Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7. І відказали, що не знають, звідкіля.
8. А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9. Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10. І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11. І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12. І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13. Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14. Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15. І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16. Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17. Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18. Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19. І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20. І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21. І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22. Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23. Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24. Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25. Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові
26. І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27. Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28. говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29. Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30. І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31. І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32. Опісля ж усїх умерла й жінка.
33. Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
34. І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35. которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36. бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37. А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38. Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39. Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40. І більш не сьміли питати Його нї про що.
41. Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42. А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43. доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44. Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45. Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46. Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47. що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
| 
