Луки, Chapter 6

1. І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.    2. Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?    3. І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:    4. як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?    5. І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.    6. І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.    7. Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.    8. Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.    9. Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?    10. І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.    11. Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.    12. Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.    13. А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:    14. Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,    15. Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,    16. Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;    17. і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,    18. і мучені від духів нечистих; і спїляли ся.    19. І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.    20. І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.    21. Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.    22. Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.    23. Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.    24. Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.    25. Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.    26. Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.    27. Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,    28. благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.    29. Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.    30. Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея.    31. І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.    32. І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.    33. І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.    34. І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.    35. Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.    36. Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден.    37. І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.    38. Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.    39. Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ?    40. Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.    41. Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш?    42. І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.    43. Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.    44. Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.    45. Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.    46. На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?    47. Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:    48. подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.    49. Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.