3 Івана, Chapter 3

1. На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.    2. Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.    3. Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надіємось,    4. хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надіятись у тїлї, то я тим більш,-    5. обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Веняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,    6. по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.    7. Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.    8. Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,    9. та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі,    10. іцоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,    11. аби тільки достигнути до воскресення мертвих.    12. Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.    13. Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,    14. біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.    15. Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.    16. Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.    17. Приподоблюйтссь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.    18. (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,    19. котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)    20. Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все.