1 Солунян, Chapter 4

1. Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?    2. Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте,    3. прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої.    4. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.    5. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?    6. Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.    7. Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас.    8. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!    9. Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!    10. Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!    11. Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя.    12. Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?    13. А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти,    14. ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!    15. Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те.    16. А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!    17. Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!