Йова, Chapter 42

1. А Йов відповів Господеві й сказав:    2. Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!    3. Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його:    4. Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни.    5. Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе.    6. Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!    7. І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.    8. А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.    9. І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.    10. І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.    11. І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.    12. А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.    13. І було в нього семеро синів та три дочки.    14. І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.    15. І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.    16. А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.    17. І впокоївся Йов старим та насиченим днями.