Якова, Chapter 4

1. Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?    2. Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.    3. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.    4. А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.    5. А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.    6. Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:    7. Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.    8. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!    9. Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.    10. Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!    11. І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,    12. і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.    13. Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.    14. Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.    15. Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.    16. Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,    17. як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.    18. Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!    19. І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,    20. і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,    21. і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.    22. Тому й залічено це йому в праведність.    23. Та не написано за нього одного, що залічено йому,    24. а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,    25. що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.